Які симптоми ПТСР? З чим можна зіткнутися?
Дотик до смерті
Переживання травматичної події дає людині чітке уявлення про власну смерть у конкретному біологічному вимірі. Відчуття власної незнищенності руйнується (особливо у молодих людей). На зміну йому приходить злість і лють від несподівано відкритої смертності. Межа між життям і смертю розмивається. Вони кажуть, що вже відчувають себе мертвими, що призводить до пошуку гострих відчуттів, зловживання психоактивними речовинами та агресивної поведінки, якої раніше не було. Як наслідок, виникають конфлікти в сім’ї, з правоохоронцями.
Провина того, хто вижив
може набувати різних форм – провина за те, що вижив, коли інші загинули, за те, що не запобіг чиїйсь смерті, за те, що не був хоробрішим за тих обставин, за те, що скаржився, хоча інші страждали більше. Найчастіше провина проявляється у вигляді нав’язливих думок (якби я тоді зробив те і те).
Десенсибілізація
тобто втрата чутливості до неприйнятних подій, а потім спроба повернутися до чогось схожого на норму у світі в якому панує лад. Іноді задоволення, яке відчувається від актів фізичного насильства над іншими викликає почуття провини і тривоги. Ці почуття можуть бути настільки сильними,
що людина носить приховану зброю, спить з ножем під подушкою і т.д., щоб впоратися з з уявними ворогами “тут і зараз”, і, водночас, ця зброя і те, що може статися, наповнює людину жахом, адже під шаром зовнішнього спокою і врівноваженості ховається готовність до насильства. Ці протилежні вектори призводять до ворожих, оборонних, деструктивних та депресивних реакцій.
Відчуження
тобто відчуття, що будь-які майбутні стосунки мають бути фальшивими, що в схемі всього сущого людина нічого не означає. Спроби звільнитися від спогадів про травматичну подію можуть спричинити серйозні проблеми у взаємостосунках. Через величезну різницю в життєвому досвіді жертви ПТСР відчужуються від свого оточення та ізолюються від інших, бо ” вони не розуміють” – і це дійсно так; сім’я та близькі не в змозі зрозуміти дисоціативний стан людини, яка страждає на ПТСР. Віктимізація також може бути причиною ізоляції. Це може бути як первинна травма, так і вторинна віктимізація медичними службами, соціальними службами та повторна віктимізація з боку близьких. Людині важко це переносити і тому вона все більше і більше ізолюється від систем соціальної підтримки, що супроводжується розширенням психопатологічних симптомів.
Емоційна заплутаність
постійна боротьба за те, щоб налагодити своє життя після травматичної події, яка супроводжується нездатністю знайти сенс у теперішньому житті. Це посилює симптоми депресії та залежності.
десенсибілізація, гнів, дратівливість, безсоння, байдужість, тривога, смуток, підвищена чутливість, заперечення, відчуження, ізоляція, дисоціація, нав’язливі думки, брак концентрації.
Знайомі симптоми?
